19.02.2010 | ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ ЯК ФАКТОРА РОЗВИТКУ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Анотація

Транскордонне співробітництво відіграє важливу роль у розвитку прикордонних регіонів, оскільки активізує рух товарів, послуг, людей та капіталу у прикордонних зонах. Водночас, процеси транскордонного співробітництва інколи чинять негативний вплив, який проявляється передусім у переміщенні за кордон ресурсного потенціалу, зокрема – інтелектуального, трудового, інноваційного. З метою мінімізації цього ризику, а також подальшої реалізації інноваційно-інвестиційного потенціалу прикордонних регіонів України необхідно реалізувати заходи, спрямовані на удосконалення його інституційного середовища та розвиток кадрового забезпечення.

Обґрунтування важливості проблеми.

Процеси транскордонного співробітництва прикордонних регіонів України включають економічну та соціальну його складові. Щодо економічної складової транскордонного співробітництва прикордонних областей України, то воно здійснюється переважно у торговельній сфері, яка характеризується сировинним експортом, низькою часткою високотехнологічної продукції, високим коефіцієнтом технологічної залежності від країн-партнерів. Недостатньо ефективна структура зовнішньої торгівлі цих регіонів є наслідком низької наукомісткості виробництва промислових підприємств, що зумовлено недостатнім фінансуванням науково-технічної та інноваційної діяльності, нерозвиненістю інноваційно-інвестиційної інфраструктури, несформованістю ринку науково-технічних розробок. Це в свою чергу ускладнює розвиток науково-технічного співробітництва, оскільки в умовах існуючої системи державної підтримки наукової та інноваційної діяльності та за відсутності ринкових відносин у сфері інтелектуальної власності, залучення наукових установ та інноваційних підприємств до реалізації спільних проектів в межах європейського наукового простору є неможливим.

Щодо соціальної складової транскордонного співробітництва, то незважаючи на певні успіхи у культурній, спортивній та деяких інших сферах, у сфері освіти і науки спостерігається транскордонний перетік інтелекту (між прикордонними територіями України та Польщі), що матиме довгострокові негативні наслідки для соціально-економічного розвитку прикордонних територій України, оскільки знижуватиме рівень інноваційної активності та розвитку підприємницького сектора, посилюватиме проблему диспропорцій соціально-економічного розвитку і вимагатиме постійних дотацій держави для зазначених регіонів.

Суть та масштаби проблеми.  

Частка інноваційної продукції в загальних обсягах реалізованої продукції промисловості регіону (на прикладі Львівської області) у 2008 р. знизилася удвічі, порівняно з попереднім роком, і становила 3,1%[1]. Крім того, якість інноваційної діяльності залишається низькою. Наприклад, з 44-х інноваційно активних підприємств м. Львова лише 9 здійснювали власні дослідження і розробки, інноваційна діяльність решти підприємств полягала у придбанні зовнішніх знань і готових машин та обладнання.

Результативність інноваційної діяльності також є незадовільною: з 59-ти підприємств Львівської області, що реалізовували інноваційну продукцію у 2008 р., лише 14 підприємств виготовляли продукцію нову для ринку.

Низький рівень наукомісткості виробництва призводить до низької конкурентоспроможності вітчизняних товарів та недостатньо ефективної структури експорту в межах транскордонного співробітництва. Спостерігається тенденція до зниження частки високотехнологічної продукції в експорті регіону з 20,5% у 2007 р. до 18,9% у 2008 р[2].  Коефіцієнт технологічної залежності Львівської області у 2008 р. становив 0,79, що означає переважання імпорту над експортом у торгівлі високотехнологічною продукцією.

Частка відправленої на експорт продукції промисловими підприємствами регіону у загальних обсягах реалізованої інноваційної продукції у 2008 р. знизилася у сім разів, порівняно з попереднім роком, і становила 2,8%[3].

В умовах недостатнього фінансування інноваційної діяльності не менш важливою проблемою є скорочення обсягів та неефективність структури іноземних інвестицій, що посилює структурні диспропорції в промисловості та негативно впливає на конкурентоспроможність регіону в межах транскордонного співробітництва. Пріоритетними для іноземних інвесторів залишаються види економічної діяльності, що відносяться до третього та четвертого  технологічних укладів (у Львівській області 61% загальних обсягів прямих іноземних інвестицій у промисловості залучено в целюлозно-паперову та видавничу галузь і лише 15% - у машинобудування).

У Львівській області упродовж останніх двох років спостерігається стала тенденція до скорочення іноземних інвестицій, обсяг яких у другій половині 2008 р. істотно зменшився: у четвертому кварталі надійшло удвічі менше інвестицій ніж у першому, та утричі менше порівняно з четвертим кварталом 2007 р[4]. За I півріччя 2009 р. залучено 169,1млн.дол.США прямих іноземних інвестицій, що на 12,1% менше, ніж у I півріччі 2008 р[5]. Зменшення надходжень іноземних інвестицій у Львівській області відбувається на фоні скорочення інвестицій в основний капітал області у І півріччі 2009 р. майже вдвічі порівняно з аналогічним періодом попереднього року. Крім того, в умовах кризи пріоритети інвестування в області змінилися: скоротилася частка інвестицій, спрямованих у промислове виробництво та розвиток інфраструктури, натомість більше вкладається у торгівлю[6].

Негативні тенденції в інноваційно-інвестиційній діяльності зумовлюють низьку наукомісткість проектів транскордонного співробітництва. Так, Державна програма розвитку транскордонного співробітництва на 2007-2010 роки передбачає «активізацію транскордонного співробітництва у сфері культури, освіти, науки і соціальній сфері»[7]. Проте, серед двох проектів транскордонного співробітництва, реалізація яких запланована у Львівській області за фінансової підтримки держави, лише один проект стосується науково-виробничої співпраці (Створення промислового технопарку «Черляни» на території Львівської області).

Для кращого усвідомлення глибинних причин погіршення інноваційної активності підприємств прикордонного регіону потрібно охарактеризувати зміни, що відбулися у структурі її наукових кадрів та системі вищої освіти, оскільки перші створюють нові знання, а друга забезпечує розробку та впровадження інновацій на ринку.

Так, до негативних аспектів системи вищої освіти регіону доцільно віднести: 1) зменшення загальної кількості вищих навчальних закладів (з 59-ти у 1995 р. до 53-х у 2009 р.); 2) зменшення кількості студентів вищих навчальних закладів I та II рівнів акредитації (з 35,9 тис. осіб у 1995 р. до 22,9 тис. осіб у 2009 р.).

Негативними проявами розвитку наукової діяльності прикордонного регіону є: 1) зменшення кількості організацій, які виконують наукові розробки та дослідження; 2) скорочення чисельності їх виконавців (більше ніж у два рази – з 10 734 до 4241 осіб). Тобто загалом науковий потенціал регіону збільшується, але він не використовується повною мірою.

Натомість у польських регіонах, які є учасниками транскордонного співробітництва з українськими регіонами протягом останніх років спостерігається більш якісний розвиток інтелектуального потенціалу (Додаток А), що проявляється передусім у більшій кількості студентів (у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення), вищому рівні забезпеченості професорсько-викладацьким складом, більшій кількості впроваджених інновацій.

Отже, 1) польські регіони за порівняльними показниками більш активно здійснюють наукові дослідження та розробки, натомість у Львівській області населення більш активно зайнято здобуттям вищої освіти; 2) Львівська область і сусідні до неї прикордонні регіони Польщі мають високий рівень потенціалу у сферах вищої освіти та науки, який реалізується недостатньо.

Основні небезпеки та ризики пов’язані з розвитком проблемної ситуації полягають передусім у тому, що:

1. Через низьку інноваційну активність підприємств та недостатній рівень наукомісткості виробництва формується неефективна структура зовнішньої торгівлі, знижується конкурентоспроможність прикордонних регіонів України на внутрішньому і зовнішньому ринках, що в довгостроковому періоді загрожує закріпленню інноваційної відсталості від інших областей України і регіонів сусідніх країн.

2. Нерозвиненість інноваційної інфраструктури та низька якість її функціонування зумовлюють високі трансакційні витрати, пов’язані з пошуком інформації про інноваційні розробки та партнерів у сфері комерціалізації технологій і винаходів, захистом прав інтелектуальної власності. Як наслідок – відсутність зв’язку між розробниками і споживачами інновацій, несформовані ринкові відносини та низький рівень конкуренції в інноваційній сфері.

3. Відсутність попиту на науково-технічні розробки, низький відсоток їх впровадження призводить до зниження престижності інтелектуальної праці через значні затрати часу на науково-дослідні і дослідницько-конструкторські роботи та відсутність адекватного матеріального заохочення, внаслідок чого відбувається скорочення наукового потенціалу.

4. Зниження інноваційної активності підприємств та поступова втрата інноваційного потенціалу зумовлюють невисоку якість інновацій, що послаблює позиції регіону у міжнародному науково-технічному співробітництві і унеможливлює залучення наукових установ та інноваційних підприємств до реалізації спільних проектів в межах європейського наукового простору.

5. Низька наукомісткість проектів транскордонного співробітництва не дозволяє повною мірою використовувати програми технічної допомоги ЄС для активізації інноваційної діяльності підприємств малого і середнього бізнесу в регіоні.

Стан нормативно-правової урегульованості проблеми.

Закон України “Про інноваційну діяльність” передбачає низку заходів щодо державного регулювання інноваційної сфери, декларує „фінансову підтримку виконання інноваційних проектів, встановлення пільгового оподаткування суб’єктів інноваційної діяльності”[8]. Разом з тим, у вказаному нормативно-правовому акті існують істотні протиріччя щодо забезпечення фінансування інноваційної діяльності за кошти державного бюджету. Наприклад, зазначається, що „державна реєстрація інноваційного проекту не передбачає будь-яких зобов’язань щодо бюджетного кредитування його виконання чи іншої державної підтримки”, а статті, що передбачають пільгове оподаткування та митне регулювання інноваційної діяльності, у 2005 р. взагалі вилучені із Закону.

В Україні з 2007 р. реалізуються Програми державного стимулювання реалізації інноваційних проектів, які передбачають надання кредитів на реалізацію проектів у галузях економіки, в першу чергу які стосуються передових енергозберігаючих технологій, та фінансову підтримку проектів, в першу чергу з впровадження передових технологій в галузях промисловості, через механізм здешевлення кредитів[9]. Проте коштів на компенсацію підприємствам відсотків, сплачених за користування кредитами для фінансування інноваційних проектів, не передбачено.

Істотним вдосконаленням державного регулювання інноваційної діяльності на мезорівні управління є функціонування регіональних центрів інноваційного розвитку (РЦІР), які почали створюватися Державним агентством з інвестицій та інновацій згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 3.05.2007 р. №255-р „Питання утворення регіональних центрів інноваційного розвитку” в містах обласного значення.  Проте такої інституціїу Львівській області не створено, а інноваційні підприємства регіону не залучаються до заходів, що проводяться РЦІР сусідніх областей.

Державні документи у сфері регулювання регіонального розвитку та транскордонного співробітництва серед пріоритетних напрямів міжнародної співпраці виділяють науково-технічний, у той же час, проекти транскордонного співробітництва, що одержали державну фінансову підтримку, характеризуються низькою наукомісткістю та інноваційністю. У Державній стратегії регіонального розвитку одним з пріоритетних напрямів визначено розвиток транскордонного співробітництва, в межах якого передбачено заходи щодо активізації науково-технічної співпраці[10]. Проте, у документах, що затверджені на мезорівні управління стосовно регіонального розвитку і міжнародної співпраці, науково-технічний напрям практично не розроблений, відсутні механізми забезпечення реалізації міжнародних науково-технічних проектів на регіональному рівні.

Програма розвитку зовнішніх зв’язків, міжнародної та промоційної діяльності Львівської області на 2008 рік [11] серед основних напрямів співпраці визначає проведення наукових досліджень у сфері транскордонного співробітництва та здійснення публікацій, вивчення закордонного досвіду впровадження новітніх енергоощадних технологій та низку науково-освітніх заходів, що стосуються переважно обміну студентами та науковими працівниками. Проте механізми підтримки і реалізації міжнародних науково-технічних проектів в регіональних програмах розвитку не передбачаються.

Крім того, місцеві органи влади не використовують повною мірою можливостей Угоди щодо регіонального розвитку, яка є одним з основних інструментів реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015р[12]. Згідно Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» узгодження діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у сфері державного стимулювання розвитку регіонів, виконання регіональних стратегій розвитку здійснюється на основі угод, які укладаються між Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими радами[13]. Проте, Угода щодо регіонального розвитку Львівської області визначає пріоритетними розвиток базових галузей промисловості, системи життєзабезпечення населених пунктів, створення ефективної системи в галузі охорони довкілля, збереження історико-культурної спадщини[14]. Нажаль про спільну діяльність у сфері реалізації міжнародних науково-технічних проектів на регіональному рівні в жодній Угоді не йдеться.

Пропозиції щодо вирішення проблеми.

Для забезпечення подальшого розвитку інноваційно-інвестиційного потенціалу прикордонних регіонів України необхідно реалізовувати заходи, спрямовані на удосконалення його інституційного середовища та розвиток кадрового забезпечення. У цьому контексті доцільним є:

1. Створення Регіонального інноваційного центру у Львівській області з метою опосередкування обміну науково-технічною та економічною інформацією, надання консультацій з питань інноваційно-інвестиційного проектування, можливостей фінансування і використання структурних фондів ЄС, підготовки тендерів і заявок на державне фінансування проектів; здійснення пошуку іноземних та проектних партнерів; проведення комунікативних заходів з питань інноваційно-інвестиційної діяльності, впровадження інновацій на підприємствах, можливостей фінансування і залучення коштів програм технічної допомоги ЄС, інноваційно-інвестиційного розвитку прикордонного регіону. Поряд з організаційними та консультаційними функціями, Регіональний центр повинен виконувати роль фінансової інституції, яка б могла забезпечити реальну підтримку реалізації інноваційних проектів у промисловості.

2. Врахування особливостей розвитку науково-технічного потенціалу країни-партнера транскордонного співробітництва та передбачення механізму розробки і реалізації спільних проектів у високотехнологічних галузях при укладанні міжурядових угод України з країнами ЄС. Такий підхід слугуватиме основою для формування на базі відповідних міжурядових угод  міжрегіональних програм співробітництва, які визначатимуть пріоритетні напрями міжнародної співпраці та передбачатимуть механізми реалізації спільних проектів у науково-технічній сфері. Врахування потреб міжнародного науково-технічного співробітництва в угодах щодо регіонального розвитку дозволить узгодити державні пріоритети з регіональними та забезпечить концентрацію державних і місцевих ресурсів для здійснення інноваційних проектів. Це, в свою чергу, сприятиме підвищенню наукомісткості проектів транскордонного  співробітництва, що подаються на конкурс для отримання державної підтримки.

3. Створення інформаційного центру розвитку інноваційно-інвестиційного потенціалу транскордонного співробітництва при одному з вищих навчальних закладів регіону з фінансуванням за рахунок коштів Державного бюджету або започаткування належного фінансування Західного наукового центру Інституту транскордонного співробітництва та європейської інтеграції, зокрема з метою виконання таких функцій: науково-методичне забезпечення транскордонного співробітництва та європейської інтеграції;  забезпечення системного і перспективного підходу до організації транскордонного співробітництва; сприяння розвитку зовнішньоекономічного співробітництва та залученню іноземних інвестицій; впровадження ідей європейської інтеграції та поглиблення добросусідських відносин.

4. Створення українського державного фонду з фінансування наукових досліджень у сфері транскордонного співробітництва, з якого могли би отримувати фінансування проекти, спрямовані на розвиток економіки у прикордонних з ЄС регіонах України. Це стало би вагомим стимулом для активізації наукових досліджень та розробок і подальшої інноваційно-інвестиційної діяльності у прикордонній зоні та стримувало би українських науковців від виїзду за кордон.

5. Обґрунтування механізму створення у прикордонних регіонах України філій польських вищих навчальних закладів. Для цього потрібно врегулювати питання видачі ліцензій польським вишам для діяльності в Україні. Наразі, у Законі України «Про вищу освіту передбачено можливість створення закордонними вишами своїх структурних підрозділів в Україні у відповідності до міжнародних угод, на які дала згоду Верховна рада. Реально же особливості та процедурні моменти цього є теоретично та практично неопрацьованими.

Директор РФ НІСД у м. Львові, к.е.н. Волошин В.І.,

докторант НІСД, к.е.н., доц. Бабець І.Г. (за згодою)

к.е.н., доц. Другов О.О. (за згодою)

Інформація про рівень розвитку інтелектуального потенціалу окремих польських транскордонних регіонів

З польського боку, сусідніми до Львівщини регіонами є Люблінське та Підкарпатське воєводства. За офіційною статистикою, за станом на початок 2008 р. у Люблінському воєводстві функціонувало 19 вищих навчальних закладів. У них працювало 6 476 викладачів. На 10 тис. населення припадав 491 студент. Статистичні показники Підкарпатського воєводства є дещо нижчими. Тут станом на 1 січня 2008 р. налічувалось 17 вищих навчальних закладів, у яких працювало 3 212 викладачів. На 10 тис населення припадало 352 студента.

Щодо показників наукової активності у вищезгаданих воєводствах. У Люблінському воєводстві у 2007 році, 6913 осіб були задіяні у НДДКР. З них 609 осіб були науковцями-дослідниками. З них, у підприємницькому секторі (корпоративній науці) працювало 389 осіб, 941 особа у секторі державного управління, 5 583 особи у вищій школі.

У Підкарпатському воєводстві в НДДКР були задіяні 3 115 осіб. З них 2 483 були науковцями-дослідниками. У підприємницькому секторі НДДКР здійснювали 920 осіб, 240 – в секторі державного управління, 1 952 – у вищій школі.

Обсяги виконання НДДКР  у 2007 році в Люблінському воєводстві становили 246,1 млн польських злотих (56,6 млн євро), у Підкарпатському – 156,4 млн польських злотих (36,0 млн євро). Для довідки, за станом на 1 січня 2008 р. у Люблінському воєводстві проживало 2,166 млн осіб, у Підкарпатському – 2,097 млн осіб.