Рис. 1. Структура реалізованих проектів у рамках транскордонної програми „Польща-Білорусь-Україна” INTERREG III A/Tacis CBC 2004-2006, у %.

Позитивним аспектом співробітництва в межах Програми добросусідства є те, що частина українсько-польських проектів реалізується з метою покращення туристичної інфраструктури і є важливими для прикордонних регіонів України та Польщі. Серед таких проектів варто відзначити: „Створення туристичної інформаційної інфраструктури у м. Львові” (2008-2010 рр.); „Створення міжнародної українсько-польської Асоціації провідників по Карпатам” (2007-2009 рр.); „Нова якість добросусідських відносин: розробка польсько-української регіональної транскордонної стратегії” (2007-2008 рр.).

1.     Значні обсяги взаємних туристичних обмінів України та Польщі, особливо в прикордонних регіонах. Динаміка показників взаємних туристичних обмінів України та Польщі відображає позитивну тенденцію, зокрема у рейтингу основних країн в’їзного туризму в Україну  Польща посідає впродовж кількох років 2-ге місце та демонструє щорічне збільшення обсягів туристичних потоків (табл. 1).

Таблиця 1

Рейтинг 10 основних країн в’їзного туризму в Україну

Кількість українських туристів, які виїжджають в Польщу також щороку збільшується, незважаючи на окремі перешкоди на шляху здійснення  туристичних поїздок, зокрема наявність асиметричного візового режиму на користь польських туристів. В рейтингу 10 основних країн виїзного туризму  Польща  аналогічно до рейтингу в’їзних туристів займає 2-ге місце (табл. 2)

Таблиця 2

Рейтинг 10 основних країн виїзного туризму з Україну

Аналіз динаміки в’їзних потоків у прикордонні воєводства Польщі – Подкарпатське та Любельське, дозволяє говорити про значну частку туристів саме з України: Любельське воєводство у 2006 р. відвідало 120 тис. українських туристів, а у 2007 р. - 750 тис;  Подкарпатське воєводство у 2006 р. - 590 тис. туристів з України, у а 2007 р. – 840 тис. Значну частка туристів у Львівську та Волинську області також становлять громадяни Республіки Польща.

1.     Природнокліматичні особливості та природно-ресурсний потенціал, що забезпечують можливість розвитку різних видів сезонного та несезонного туризму в межах транскордонного регіону. Зокрема у межах транскордонного регіону є 10 національних парків, 4 – у польській частині (Поліський, Розточанський, Мазурський, Бєщадський) та 6- в українській (Щацький, Яворівський, Бескиди Сколівські, Синевирський, Ужанський, Карпатський біосферний заповідник), які дозволяють розвивати спеціалізований туризм (спостереження за природою, полювання з камерою, пішохідний, велосипедний, гірський, водний туризм). Потенціал унікальних мінеральних ресурсів лікувального призначення та нагромаджена матеріально-технічна база рекреації (оздоровчі, санаторно-курортні заклади) сприяють розвитку медичного туризму. 

2.     Наявність унікальних історичних, архітектурних та культурних пам’яток, спільність історичних подій та видатних постатей, що становить цінність для розвитку пізнавального туризму в межах українсько-польського транскордонного регіону (4 об’єкти внесені до Списку світової спадщини ЮНЕСКО - Блізно, Гачув, Львів Замость, значна кількість пам’яток замково-палацової та релігійної культури) та створюють умови для створення спільних транскордонних туристичних продуктів та маршрутів.

3.     Розвинена мережа закладів підготовки кадрів для туристичної сфери та наявність інтелектуального потенціалу і висококваліфікованих працівників у сфері туризму, охорони здоров’я та рекреації. В прикордонних областях України підготовку кваліфікованих кадрів для туристичної сфери здійснюють 16 навчальних закладів за спеціальностями „Туризм”, „Готельне господарство” та „Організація обслуговування в готелях і туристських комплексах”. В прикордонних воєводствах Польщі підготовку здійснюють 11 навчальних закладів за переліком спеціальностей, який суттєво відрізняється від спеціальностей українських навчальних закладів, зокрема: „Агротуризм”, „Екотуризм”, „Готельне господарство і гастрономія”, „Туристичне обслуговування”, „Оздоровчий туризм”, „Оздоровчий туризм і рекреація”, „Транскордонний туризм”, „Управління туризмом в регіоні”, „Економіка та організація туристичного підприємства”, „Методика обслуговування туристичного руху”, „Туристична географія”, „Туристичне та рекреаційне господарство”, „Регіональне туристичне господарство”, „Організація туризму”, „Туризм та рекреація”, „Культурознавство”, „Культурознавство Карпатського краю”, „Культура туристичного регіону”, „Туристичне господарство та готельна справа”, „Культурна спадщина”, „Організація вільного часу”, „Оздоровчий туризм”, „Міжнародний туризм”, „Активний туризм”, „Обслуговування туристичного руху і рекреація”. Налагодження зв’язків між навчальними закладами та туристичними підприємствами в межах українсько-польського транскордонного туристичного кластеру дозволить реалізувати спільні освітні проекти з метою збільшення кількості різнопрофільних фахівців для обслуговування зростаючих туристичних потоків та формування нових транскордонних туристичних продуктів.

4.     Сприятливе географічне розташування на перетині транзитних міжнародних шляхів (автомобільних, залізничних та авіаційних).

5.     Значна кількість закладів розміщення туристів (готелів, мотелів, санаторно-курортних закладів, притулків та туристичних баз, агротуристичних садиб) з відносно низькими коефіцієнтами завантаженості протягом року. У транскордонному регіоні найбільша кількість закладів розміщення туристів (готелі, санаторно-курортні заклади) у Львівській області, а агротуристичних садиб та екологічних господарств у Подкарпатському воєводстві. Водночас співробітництво на основі впровадження кластерної моделі розвитку туризму в транскордонному регіоні дозволить активізувати туристичні підприємства прикордонних регіонів до спільних розробок комплексних туристичних продуктів та забезпечити вищий рівень використання потужностей закладів розміщення транскордонного регіону, оскільки для транскордонного туризму сезонність є менш вираженою.

6.     Розвинена мережа інституцій та організацій підтримки малого та середнього бізнесу, в т.ч. туристичного, а також професійних бізнес-асоціацій та інноваційних структур (агенції регіонального розвитку, туристичні асоціації, торгово-промислові палати, туристичні палати, асоціації та центри підтримки малого та середнього бізнесу).

Причини та перешкоди розв’язання проблеми

Незважаючи на зростаючий інтерес в наукових колах та підприємницькому середовищі до нових виробничих систем, зокрема кластерів та пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та послуг як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, а також здійснену низку заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності України, її окремих регіонів та сфер економічної діяльності, кількість кластерів в Україні на відміну від Польщі збільшується повільно. Це обумовлено низкою факторів:

-       відсутність нормативного визначення „кластера”, його видів, комплексу заходів щодо створення кластерів в Україні, в тому числі транскордонних та нормативно-правового та інституційного середовища їх функціонування;

-       відсутність достатнього інформаційного забезпечення створення та функціонування кластерів в Україні серед пересічних громадян, підприємців та громадських організацій України;

-       недостатня зацікавленість малих та середніх підприємств об'єднуватись у великі виробничі мережі внаслідок невірного та неповного розуміння принципів діяльності кластерних об’єднань;

-       невеликий досвід функціонування кластерів в Україні внаслідок недостатнього вивчення світового досвіду формування кластерної політики розвитку держави, участі держави в процесі підтримки та реалізації ініціатив створення кластерів, переваг та можливостей від участі в кластерах підприємств, громадських організацій та вищих навчальних закладів;

-       відсутність інвесторів у зв’язку з інвестиційною непривабливістю  та репресивністю регіонів.

Додатковими перешкодами для створення транскордонного туристичного кластеру є: мовні бар’єри, відмінності у ментальності учасників обраної форми транскордонного співробітництва та інституційна дистанція між органами влади та іншими установами та організаціями регіонів сусідніх країн; не систематизована транскордонна статистична інформація.

Водночас створення та сприяння розвитку транскордонних кластерних утворень дозволить суттєво підвищити рівень конкурентоспроможності туристичної сфери депресивних прикордонних регіоні, оскільки формує переваги для підприємців (кооперація учасників кластеру для досягнення певних цілей, але водночас конкуренція на риках збуту; можливість реалізації некомерційного партнерства; легкість і законність застосування різних схем мінімізації оподаткування; підвищення ефективності взаємодії приватного сектора, органів місцевого самоврядування, бізнес-асоціацій, дослідницьких та освітніх установ в інноваційному процесі; динамічність та гнучкість функціонування; оптимізація господарських процесів на основі створення нових форм об’єднання знань та виробництва; зниження бар’єрів виходу на нові ринки за рахунок уніфікації вимог до продукції та послуг в межах кластеру; ефективність навчання персоналу внаслідок організованого підходу, можливість адаптації системи професійної освіти регіону до потреб підприємств кластеру; ефективність придбання технічних засобів та програмних продуктів; перенос позитивної репутації кластеру на його учасників (колективний бренд); спільна дистрибутивна мережа; економія на закупівлях за рахунок спільної роботи з постачальниками та посередниками), для регіональної економіки (підвищення рівня зайнятості; скорочення виплат по безробіттю з місцевих бюджетів; залучення кваліфікованих вітчизняних та іноземних спеціалістів; сприяння розвитку суміжних секторів в економіці та сфері послуг; збільшення податкової бази; формування нових форм державного управління і перехід від прямого втручання органів влади до управління за допомогою опосередкованих стимулів) та для населення (зменшення безробіття; розширення пропозиції на місцевих ринках послуг та продукції; комплексність послуг та покращення рівня обслуговування; збільшення можливостей самореалізації та впровадження наукових розробок для науковців та дослідників).

Досвід реалізації кластерної моделі розвитку економіки регіонів України та Польщі, а також досвід функціонування транскордонних кластерів у ЄС  наведений у Додатку 2.

Стан нормативно-правової урегульованості проблеми

В діючому законодавстві України поняття „кластер” досі ще не знайшло свого відображення, хоча в підготовлених проектах стратегій розвитку регіонів та окремих сфер діяльності в національному масштабі це поняття вже позиціонується. Важливим кроком на шляху впровадження кластерної моделі розвитку економіки України є розробка проектів Концепції створення кластерів в Україні та Концепції Національної стратегії формування та розвитку транскордонних кластерів. В проекті Концепції створення кластерів в Україні визначено 4 види кластерів, в тому числі туристичний кластер, а в проекті Концепції Національної стратегії формування та розвитку транскордонних кластерів наголошено на пріоритетності формування транскордонних туристичних кластерів. На жаль ці документи поки що не отримали схвалення Верховної Ради України, проте започаткували процес формування інституційного середовища для реалізації кластерної моделі розвитку економіки України.

Доцільність створення українсько-польського транскордонного туристичного кластеру визначено також в межах Пріоритету 3 „Підтримка розвитку туризму та охорону культурної спадщини” Польсько-української стратегії транскордонного співробітництва на 2007-2015 рр.

З точки зору діючого законодавства України в інноваційній сфері „кластер” підпадає під класифікацію „інноваційна структура”. Порядок створення і функціонування інноваційних структур регламентується Постановою Кабінету міністрів України від 22.05.1996 р. №549 „Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів”. Згідно пункту 2 цього документу „інноваційна структура – це юридична особа будь якої організаційно-правової форми, яка створена у відповідності з законодавством (вид А), або група юридичних осіб, яка діє на підставі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи і без об’єднання вкладів її учасників (вид Б), з певними сферами діяльності і типом функціонування, орієнтованими на створення та впровадження наукоємної конкурентоспроможної продукції”. У відповідності з пунктом 4 Порядку визначено, що ініціатором створення інноваційної структури можуть бути центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, організації незалежно від форм власності.

Світова практика свідчить, що в становленні та функціонуванні кластерів важливу роль відіграють навчальні заклади, тому враховуючи законодавчі обмеження, які існують в Україні для вищих навчальних закладів відносно можливості ведення господарської діяльності, кластери в Україні за участю навчальних закладів можна створювати у вигляді інноваційної структури виду Б.

Пропозиції щодо вирішення проблеми

Створення українсько-польського транскордонного туристичного кластеру активізує транскордонний туризм в прикордонних регіонах, дозволить вирішити окремі інфраструктурні проблеми туризму, підвищить ефективність діяльності учасників кластеру, покращить якість та комплексність туристичних і супутніх послуг, які вони надають, зменшить трансакційні витрати та витрати на рекламу, зменшить безробіття.

З метою формування інституційних передумов створення і розвитку транскордонного туристичного кластеру доцільно здійснити наступні заходи.

1.     Провести громадські обговорення проектів Концепції створення кластерів в Україні та Концепції Національної стратегії формування та розвитку транскордонних кластерів та пришвидшити процес затвердження концепцій і безпосередньо стратегій з метою нормативного визначення поняття „кластер” та створення інституційних передумов активного впровадження кластерної моделі розвитку в Україні.

2.     Державному комітету статистики України доцільно розробити методику визначення потенційних кластерів, оцінку ефективності їх діяльності та статистичного спостереження для відображення об’єктивних показників кластерного розвитку в Україні.

3.     Міністерству економіки України і Міністерству регіонального розвитку та будівництва України розробити на основі існуючих вітчизняних та закордонних зразків методичні посібники з кластерного розвитку для різних сфер (в т.ч. туристичної сфери) та розповсюдити їх серед підприємців, навчальних закладів, громадських організацій та спеціалізованих установ підтримки підприємницької діяльності та розвитку регіональної економіки для інформаційного забезпечення процесу популяризації кластерної моделі розвитку.

4.     З метою створення українсько-польського транскордонного туристичного кластеру залучити координаційні групи з питань розвитку туризму „Карпатського єврорегіону” та „Єврорегіону Буг”, підрозділи органів місцевого самоврядування прикордонних регіонів України та Польщі з питань розвитку туризму та культури, туристичні бізнес-асоціації для формування групи лідерів, які в подальшому протягом року на туристичних ярмарках, виставках та комунікативних заходах в прикордонних регіонах України та Польщі популяризуватимуть ідею створення транскордонного туристичного кластеру і формуватимуть його структуру, склад потенційних учасників. Зокрема до учасників транскордонного туристичного кластеру доцільно залучити туристичні підприємства, навчальні заклади, страхові та фінансові установи, транспортні підприємства, заклади розміщення та громадського харчування, туристичні та культурні об’єкти, громадські організації.

Науковий співробітник РФ НІСД у м. Львові

Мігущенко Ю.В.

Додатки

Додаток 1

Регіональний індекс туристичної конкурентоспроможності, 2008 р.

 (за методикою розрахунку глобального

Індексу конкурентоспроможності у сфері подорожей та туризму)

 

 

Розраховано автором

 

Рис. 1. Класифікація „входів” та „виходів” для здійснення оцінки ефективності використання туристичного потенціалу регіонів України та Польщі на основі методу огортаючих даних (DEA-аналіз). 

Таблиця 3

Досвід функціонування кластерів в Україні та за кордоном

Успішним прикладом для створення українсько-польського транскордонного туристичного кластеру є досвід Калабрії (Італія), де в 1997-2000 рр. був реалізований проект під назвою „Альянс для розвитку бізнесу і створення робочих місць у сільській місцевості”. Необхідність проекту назріла внаслідок низки проблем в регіоні, зокрема промислової відсталості через значну віддаленість від розвинутих промислових центрів Європи, великої міграції населення, високого рівня безробіття (в т.ч. молодіжного). Водночас регіон був досить багатий на природні ресурси, хоча й і відчувався гострий дефіцит фізичної і нематеріальної інфраструктури. Внаслідок реалізації задуманого проекту було досягнуто визначних результатів у відновленні найбільш автентичних, глибинних і прогресивних коренів традиційної сільської культури з метою стимулювання зростання виробничих потужностей і їх переконливого і надійного виведення на міжнародний ринок. Кінцевою метою проекту стало створення  асоціації „Alliance – 2000”, здатної забезпечити підвищення якості агротуристичної продукції і послуг. Найважливішими принципами роботи асоціації є: створення сильної інноваційної мережевої структури-кластеру; створення нової моделі залучення й обслуговування туристів; організація допомоги мережі кластеру; кооперація з місцевою адміністрацією і т.д. В кінцевому результаті асоціація проекту зуміла зініціювати 3 пілотних підпроекти, а також екстраполювати свою діяльність не лише на інші регіони Італії, але й на депресивні регіони Румунії.

В Україні також започаткований кластерний рух, зокрема в липні 1998 р. була зареєстрована громадська організація Асоціація „Поділля Перший”, яка відіграє провідну роль в регіональному розвитку України на основі впровадження кластерної моделі. За участю організації вже створені 6 кластерів: швейний, будівельний, харчовий, продовольчий, туристичний кластери, кластер зеленого туризму. Найбільш успішними і відомими прикладами кластерних утворень в сфері туризму є кластер сільського туризму „Оберіг”, туристичний кластер „Кам’янець”, кластер „ЕКОТУР”. Частково українсько-польське співробітництво в межах Асоціації „Поділля Перший” реалізувалося в будівельному кластері в проекті „Впровадження польських інновацій на основі Будівельного кластеру” за підтримки Польсько-Американсько-Української ініціативи про співпрацю (ПАУСІ). Іншим успішним прикладом реалізації кластерної моделі співробітництва України та Польщі є створення та розвиток кластеру авіапромисловості „Авіадолина” фінансований в рамках Програми добросусідства Польща-Білорусь-Україна Interreg IIIA/Tacis CBC 2004-2006рр.

В інших областях України з 2005 р. розпочалось активне впровадження кластерів, в тому числі в туристичній сфері: Івано-Франківська область (туристичний кластер, кластер виробників декоративного текстилю); Полтавська область (туристично-рекреаційний кластер „Гоголівські місця Полтавщини”); Черкаська область (кластер перевізників); Житомирська область (кластер каменедобування та каменеобробки); Київська область (Славутицька міська громадська організація „Туристичний кластер – Славутич”); Автономна Республіка Крим  (добровільне об’єднання органів місцевого самоврядування міст Вознесенськ, Гола Пристань, Южний, Ізмаїл, Бєлгород-Дністровськ, Алупка, Іллічівськ, Цюрупінськ „Туристичний кластер „Південне туристичне кільце”). Ідеї створення туристичних кластерів на рівні ініціювання громадськими організаціями та органами місцевого самоврядування також з’являються і в інших регіонах, зокрема у Тернопільській, Чернівецькій, Чернігівській та Рівненській областях.

У Польщі поширення кластерної моделі розвитку регіонів та окремих сфер діяльності є більшим, зокрема кількість кластерів в Польщі істотно перевищує кількість кластерів в Україні. Незважаючи на наявність значного туристичного потенціалу у Польщі переважають кластери в деревообробній, меблевій, інформаційній та інноваційній сферах. Зокрема, у Республіці Польща визначені наступні кластери: Кластер Нутрібіомед, Гданська дельта бурштину, Кластер Тваринництва Поморського регіону, Кластер біотехнологій, фармацевтики та косметичних препаратів, Вєлькопольський кластер новітніх автоматизованих технологій ELPROTECH, Кластер зелених (природних) технологій, Кластер пивоваріння, Балтійський екоенергетичний кластер, Мазовецький кластер інформаційних технологій, Кластер будівництва „Центральна Польща”, Поліграфічно-рекламний кластер, Кластер виробників вікон та дверей „Мазурські вікна”, Мазовецький кластер інформаційних та комунікаційних технологій, Північно-східний інноваційний туристичний кластер „Кришталь Європи”, Шльонський кластер деревини, Шльонський водний кластер, Науково-економічна мережа „Енергія”, Мазовецький космічний кластер, Мазовецький кластер друку та реклами, Кластер засобів масової інформації, Кластер „Польська медицина”, Вєлькопольський меблевий кластер, Тарновський промисловий кластер „Пластикова долина”, Спілка Групи підприємств авіаційної промисловості „Авіаційна долина”, Західнопоморський хімічний кластер „Зелена хімія” в м. Щецін, Кластер ICT POMERANIA, Загальнопольський кластер „Е-Здоров’я”, Кластер „Життя Наука Краків”, Інноваційний кластер чистих вугільних технологій, Лодзький кластер, Кластер виробників компонент у галузі літакобудування, Кластер „Долина екологічного тваринництва”, Науково-економічна мережа BIOTECH, Кластерні ініціативи: яхти, вікна, двері, меблі, Польський морський кластер, Подкарпатський інформаційний кластер, Вєлькопольський хімічний кластер (науково-дослідних організацій та підприємств), Малопольський інформаційний „Е-кластер”, Кластер мультимедійного устаткування та інформаційних систем, Підляшський кластер обробки металу, Бидгодзький промисловий кластер, Малопольсько-Подкарпатський кластер чистої енергії, Кластер культури Любельщини, Технологічний кластер PIAST Plus, Спілка Західнопоморська Деревина і Меблі (Кошалінський Політехнічний Університет).

У світі існують позитивні приклади функціонування транскордонних кластерів в різних сферах:

1) Транскордонний кластер „Біо Долина” – кластер трьох країн у верхній долині р. Рейну, розміщений в північно-західній частині Швейцарії, в німецькому регіоні Південний Баден, частини землі Баден-Вюрттемберг та в французькому регіоні Ельзас, який з’явився після злиття великих компаній. Кластер має за ціль стати провідним європейським центром біотехнологій, він створений та діє поблизу важливих науково- дослідних центрів. В рамках кластеру співпрацюють 40 наукових установ, 4 університети, приблизно 280 дослідних груп, 600 компаній, включаючи компанії, які є вже глобальними гравцями. Крім того тут задіяно 100 000 студентів та 50 000 робочих місць.

2) Транскордонне об’єднання навколо затоки Ересунн Данії та Швеції, включаючи „Долину Медікон”. „Долина Медікон” розміщена на півночі ЄС, між датським регіоном столиці Копенгагену і шведським Сконе. Вона нараховує 26 лікарень, 12 університетів з 4.000 дослідниками та 135.000 студентами. Інтелект та успіхи в економіці створили 30.000 робочих місць більше ніж на 160 підприємствах. Деякі з підприємств, що спеціалізовані на датських дослідженнях, пов’язаних з медикаментами проти порушень центральної нервової системи, стали вже провідними у своїх напрямках діяльності.

3) Транскордонне об’єднання Твенте, що охоплює прикордонні регіони Нідерландів та Німеччини, та включає регіональні кластери в напрямках технологій штучних матеріалів, біомедицини та переробці металів.

4) Транскордонне об’єднання „Долина Доммель” на бельгійсько-нідерландському кордоні, котре складається з регіональних кластерів сусідніх країн, учасниками яких є високотехнологічні підприємства та наукові організації.

5) Транскордонний кластер скла, розмішений у австрійському регіоні Верхня Австрія, у німецькому регіоні Баварія та в чеському регіоні Богемія.

6) Транскордонний кластер текстилю в регіоні Нижня Австрія і чеському регіоні Богемія.